Твори наших учнів, працівників та випускників.

             Україно моя

Україно,ти дала нам крила,
Дарувала пісню і любов,
Як калину виростить навчила,
Бачити красу твоїх дібров.
 
Ти скрізь проросла у полях і лісах,
У казкових сніжинках,у дитячих очах,
І у білій березці, в яскравій росі,
У зеленому листі,в весняній красі.
 
Україно,ти-моя колискова,
Рідна мати,вірная сестра,
Зорі-очі сяють нам так ясно,
Розсівають блискітки добра.
 
Скрізь ромашки царюють у полі,
І веселки малюють блакить,
Тут каштани дарують нам долі,
Біла вишня від щастя тремтить.
 
Україна-моя Батьківщина,
Віра в щастя і вірне життя,
Україно, моя Україно,
Хай розквітне твоє майбуття!
 
Буде мати всміхатися долі,
Буде батько по полю іти,
І лелеки тулитись тополі,
І конвалії щастям цвісти.
 
Війни,злигодні,горе й нестатки,
Болі й  зойки,Чорнобиля крик,-
Усе здолає моя Україна,
На коліна не стане повіки..
 Філонок Р.В

    Рідненька матуся

Матусю мою я дуже люблю
За доброту її щиру дуже хвалю
Вона, як троянда, гарна та пишна
Улітку матуся – червона вишня.
 
Вона мене змалку багато навчила
І букет із ромашок в руки вручила
Ромашки у нас-це символ добра
Є ще в нас символ і Бог сонця Ра.
 
Матусю мою я щиро люблю
І доброту її святую ціную.
Подруга
Пригадалось раннє дитинство,
Безтурботні щасливі дні,
Коли перша добра подружка
Лист кохання принесла мені.
 
Разом з нею ми готувались
У бурхливе доросле життя,
Разом з нею дзвінко сміялися,
Щоб розвіяти сум каяття.

З нею ми у театрі грали,
На сцені співали пісні.
З нею перші уроки давали,
І ранкові стрічали вогні.
 
Разом справжнє зустріли кохання,
І його крізь життя пронесли,
Разом звідали розпач зарання
Й ворогам свою долю дали.
 
Та поїхала я від подруги
У батьківські рідні краї,
А із нею залишились туги
І безмежні дівочі жалі.
 
Не одна весна минула,
Так багато зим сплило,
Але якось осіннім листом
Моя подружка стука в вікно.
 
І коли мені було так боляче,
Коли зрада заповнила світ,
Захистила так палко і гаряче,
Повернувши душі політ.

А сьогодні така щаслива я,
Бо вона завжди поруч іде,
І сьогодні така багата я,
Бо сестрою мене зове.
 
І ніякі зловісні пересуди,
І ніяке нелюдське зло
Не розлучить нас із тобою,
Не розвіють дружби тепло.
 
Як приємно вранці вставити
І спішити по швидше туди,
Де подружку я звикла стрічати,
Захищати її від біди.
 
Сонце в небі уже не тужить,
А привітно сяє обом,
Нас ніколи ніхто не розлучить,
Бо зігріта ця дружба добром.